Тема вагітності і пологів при поганому зорі є чи не найбільш благодатним грунтом для різного роду домислів, міфів і страхів. Причому в більшості своїй вони абсолютно безпідставні: серед безлічі варіантів порушення зорової функції всього лише дві патології дійсно змушують лікарів задуматися про метод розродження, і навіть в цих випадках кесарів розтин не є єдиним виходом із ситуації. Але у страху, як відомо, очі великі – і в результаті одні майбутні мами, налякані перспективою «осліпнути в пологах», вимагають у лікаря жіночої консультації напрямок на планову операцію, а інші, мріючи про природні пологи і намагаючись заради досягнення цієї мети приховати проблеми із зором, ходять на прийом до гінеколога без очок.
Насправді ні міопія (короткозорість), ні гіперметропія (далекозорість) – основні причини, що змушують майбутню маму носити окуляри або контактні лінзи – самі по собі не є показаннями до оперативного розродження. Так звані обмеження по зору для пологів через природні родові шляхи пов’язані з іншими патологіями зору – підвищенням тиску очного дна і патологіями сітківки, при яких гострота зору, тобто здатність чітко бачити без окулярів, цілком може бути і нормальною. При цих станах лікарі-офтальмологи дійсно можуть давати особливі рекомендації акушерам по веденню пологів, проте в більшості випадків вони звучать зовсім інакше, ніж уявляють собі майбутні батьки. Всупереч поширеній думці вердикт «розродження оперативним шляхом» окуліст виносить вкрай рідко – тільки при серйозних ураженнях сітківки або очного дна. В інших випадках, при виявленні незначних порушень, рекомендується «виключити потужний період», тобто максимально скоротити напругу преса породіллі при просуванні плоду по родових шляхах, а для цього в сучасному акушерстві існують набагато менш радикальні методи, що дозволяють вести пологи через природні родові шляхи, не піддаючи ризику маму і малюка.
Для того щоб розвіяти страхи і домисли, спробуємо розібратися в суті проблеми: який зв’язок між вагітністю, різними етапами пологів і станом зору вагітної? Щоб це зрозуміти, розглянемо, як влаштований очей і що може вплинути на будову і функцію його структур.
Зір і пологи: що потрібно знати про будову ока
У медицині очей іменується «очне яблуко». Така назва обумовлена особливою кулястої формою органу зору людини. Найважливішу частину структури очного яблука складають три його оболонки – зовнішня, судинна і сітчаста.
Зовнішня поверхня очного яблука утворена зовнішньою оболонкою. Вона складається з двох частин: передньої, блискучою, яку ми бачимо зовні і через яку око контактує з навколишнім середовищем, і задній, невидимою без дослідження. Передня частина називається рогівка. Вона прозора і виконує для ока функцію вікна у зовнішній світ – адже саме через неї промені світла потрапляють всередину очного яблука. Однак це віконце не проста, а з секретом: адже очне яблуко опукле, і рогівка, покриваючи її, також має опуклу форму – тому для проникаючого світла вона стає не простим склом, а лінзою, здатної заломлювати промені. Інша частина зовнішньої оболонки очного яблука, що покриває його з внутрішньої сторони, непрозора і має біле забарвлення. Вона називається склера і зовні нагадує білок круто звареного курячого яйця.
Наступна важлива оболонка очного яблука складається з мережі дрібних кровоносних судин, тому і називається судинної. За кровоносної мережі судинної оболонки очей людини забезпечується киснем і поживними речовинами, необхідними для здійснення зорової функції. Ця оболонка теж поділяється на кілька частин: передню, середню і задню. Передня частина судинної оболонки називається радужкой; в ній виділяється пігмент, що визначає колір очі. У самому центрі райдужної оболонки розташований зіницю – круглий отвір, діаметр якого залежить від кількості світла. На яскравому світлі зіниця здається зовсім маленьким, а в темряві помітно розширюється. Середня частина судинної оболонки ока носить назву «цилиарное тіло» і виробляє внутрішньоочну рідину, що омиває всі структури очного яблука. Крім того, у цій частині судинної оболонки є й інша важлива функція: в її товщі розташована акомодаційна м’яз, за допомогою якої регулюється форма кришталика ока. Хоріоідея – сама задня частина судинної оболонки – прилягає до третьої оболонці ока – сітківці, забезпечуючи їй харчування.
Сітчаста оболонка (або сітківка) – третя і, напевно, найбільш важлива з оболонок ока: по суті, саме вона забезпечує здатність бачити. Відбувається це в такий спосіб. Ця оболонка вистилає очне яблуко зсередини і складається з нервових клітин. В основі сітківки лежать два види клітин-фоторецепторів: палички і колбочки. За їх участі відбувається перетворення світлової енергії, що надходить на сітківку, в електричну. Палички допомагають визначити обриси предметів в темряві, колбочки відповідають за чіткість сприйняття при світлі. Крім того, колбочки допомагають нам розрізняти кольори і відтінки і найдрібніші деталі видимих предметів. На сітківці відображається все, що ми бачимо. І потім інформація про зображення передається по зоровому нерву в головний мозок.
Особливістю сітківки вважається її слабке і неповне прилягання до судинної оболонці. Така анатомічна особливість часто провокує відшаровування сітківки при виникненні деяких очних хвороб.
Внутрішню частину ока складають передня і задня камери, заповнені внутрішньоочної рідиною, кришталик і склоподібне тіло. Кришталик має форму двоопуклої лінзи. Як і рогівка, він пропускає і заломлює промені світла, фокусуючи зображення на сітківці. Склоподібне тіло має консистенцію желе і відокремлює кришталик від очного дна.
Вагітність, пологи і зір: у чому ризики?
Під час вагітності у зв’язку з гормональною перебудовою, зростанням малюка і збільшенням розмірів матки у майбутньої мами відбувається збільшення внутрішньочеревного і, як наслідок, внутрішньочерепного тиску. Крім того, змінюється тиск, в’язкість (густота) і швидкість кровотоку в судинах кровоносної системи. Ці фактори можуть впливати на внутрішньоочний тиск і кровопостачання органу зору, збільшуючи ризик відшарування сітківки у майбутніх мам, у яких вже до вагітності з’явилися «слабкі місця» в цій структурі очі. Тут важливо розуміти, що патологія сітківки не обов’язково і не завжди пов’язана з явним погіршенням зору, яке може помітити сама майбутня мама, – часто гострота зору якраз ніяк не змінюється. І навпаки, спочатку поганий зір (великий мінус і плюс, необхідність носити окуляри) зовсім не обов’язково обіцяє проблеми з сітківкою або підвищеним тиском очного дна. Тому лікарі рекомендують кілька разів пройти огляд у офтальмолога при вагітності: саме цей фахівець визначає ступінь ризиків, призначає додаткові дослідження і лікування, а головне – визначає оптимальний метод розродження.
Ризик виникнення відшарування сітківки у жінок з патологією сітківки та змінами на очному дні пов’язаний з перепадами тиску у породіллі під час сутичок і особливо – з багаторазовим підйомом внутрішньочерепного тиску на етапі потуг, коли майбутня мама напружує прес, виштовхуючи малюка з родового каналу безпосередньо перед його народженням.
У сучасній офтальмології для попередження дистрофічних змін сітківки і ризику її відшарування проводиться профілактична лазерна коагуляція. Методика коагуляції дуже проста, не вимагає госпіталізації та наркозу і займає буквально кілька хвилин. Лазерний промінь зміцнює сітківку, оберігаючи її від розтягування і відшарування. Необхідність в цій процедурі визначає офтальмолог в першому і другому триместрі вагітності. Периферичну профілактичну лазерну коагуляцію можна робити до 35-го тижня вагітності – і в результаті своєчасного обстеження і лікування майбутня мама зможе народжувати природним шляхом.
Пологи і зір: обстежимося вчасно
У завдання офтальмолога при огляді майбутньої мами входить виявлення так званих обмежень по зору для пологів через природні родові шляхи. До таких захворювань належать підвищення тиску очного дна і патології сітківки. Основні причини розвитку патології сітківки – підвищений артеріальний і внутрішньочерепний тиск, діабет, травми ока, операції по корекції зору. До патологій сітківки ока відносять очаговую дистрофію (порушення харчування будь-якого її ділянки), підвищений натяг сітківки (загроза її розриву), розрив сітківки і неспроможність шва на сітківці після операції по поліпшенню гостроти зору.
Підвищений внутрішньоочний тиск частіше спостерігається у пацієнток з гіпертонією (високий артеріальний тиск), при гестаційному діабеті (порушення засвоєння цукру в організмі в період вагітності), гестозе (пізній токсикоз вагітних, що характеризується підвищенням тиску, наростаючими набряками і появою білка в сечі) і на тлі підвищеного внутрішньочерепного тиску (при пухлинах мозку, після черепно-мозкових травм, при деяких неврологічних захворюваннях). При цих станах лікарі рекомендують виключити потужний період, тобто не тужитися при просуванні плоду по родових шляхах. Напруга в процесі потуг у вагітних з патологією очного дна і сітківки може привести до значного зниження і навіть втрати зору після пологів.
Ці патології зору легко виявляються при звичайному огляді у окуліста. Метод, що дозволяє оцінити стан очного дна, виявити дефекти сітківки і оцінити ризик їх розриву в процесі пологів, називається офтальмоскопия. Зазвичай вперше за вагітність таке обстеження проводиться вже в першому триместрі, тобто до 12 тижнів. Якщо в процесі огляду виявляються проблеми із зором, жінці рекомендують прийти на повторні огляди в другому і третьому триместрах вагітності. За результатом останнього огляду окуліст видає письмовий висновок для акушерів з рекомендацією щодо методу розродження – навіть при виявленні високого очного тиску або проблем з сітківкою операцію роблять далеко не завжди.
Навіщо потрібен огляд очного дна?
Очне дно – видима при офтальмоскопії внутрішня поверхня очного яблука, що включає диск зорового нерва, сітківку з судинами і судинну оболонку. Огляд очного дна у офтальмолога включає вивчення ступеня рефракції, виявлення патологічних змін стану очного дна, дистрофії судин сітківки, а також наявність її розтягнень, розривів і відшарувань. Для цього застосовують різні варіанти процедури офтальмоскопии, в тому числі із застосуванням крапель, що розширюють зіницю. Зміни очного дна при вагітності можуть проявитися на останніх термінах, навіть якщо в перші два триместру все було добре. Такі симптоми, як помилкова короткозорість або «мушки» перед очима, можуть сигналізувати про цю проблему. Вчасно виявлена патологія може бути скоригована, що допоможе запобігти більш серйозні наслідки у вигляді подальшого стоншування сітківки.
Проблеми і рішення: варіанти допомоги під час пологів при поганому зорі
Якщо зміни на сітківці або очному дні незначні і погіршень за час вагітності не відбулося, офтальмолог може порекомендувати ведення пологів через природні родові шляхи з використанням епідуральної анестезії в другому періоді пологів. Цей метод знеболення дозволяє створити умови, при яких породілля не відчуває потуг і практично не бере участі в просуванні плоду по родовому каналу. З появою в акушерстві методики епідуральної анестезії кількість операцій кесарева розтину «по зору» скоротилося в п’ять разів. Однак при значному ураженні сітківки або прогресуючої гіпертензії очного дна навіть незначні зусилля жінки в момент народження плода можуть привести до втрати зору. Тому, якщо за час вагітності від огляду до огляду ситуація погіршується, окуліст рекомендує оперативне розродження шляхом операції кесаревого розтину.
Перераховані патології зору іноді поєднуються з короткозорістю, далекозорістю, астигматизмом та іншими очевидними проблемами із зором. Однак чіткого зв’язку між цими станами не простежується. Тому саме по собі зміна гостроти зору, без більш серйозної супутньої патології, ніколи не є показанням до операції кесаревого розтину. Не варто вірити чуткам, мучитися марними сумнівами і приховувати від лікаря тривожні симптоми – своєчасне обстеження у фахівця дозволить вирішити всі сумніви і вибрати оптимальний для вашого зору варіант допомоги при народженні малюка!