Пологи: роль батька. Співчуття? Пасивне спостереження? Діяльна допомога?

27

На Заході спільні пологи давно стали цілком рутинною практикою; «Оригінальничають» швидше жінки, категорично не допускають своїх чоловіків до таїнства пологів. На нашій території ж пологи споконвіку були справою суто жіночим: сама породілля, її мати, повитуха – ось традиційні учасники цього табуированного для чоловіків процесу.

Сьогодні від жінок можна почути найрізноманітніші думки, типологічно зводяться до кількох варіантів.

варіант I

Побачить всю кухню «: кров, крики – розчарується в « таїнство », а то й зовсім до іншого втече. Та й взагалі, «як після всього цього» …

Варіант 2

До чого травмувати його психіку? Та й чому не мені допоможе? Краще я сама – спокійніше буде.

варіант 3

Якщо любить, буде поруч. Якщо не піде зі мною на пологи – значить себе все-таки більше любить. Відмінний випадок перевірити його почуття!

варіант 4

Чоловік для чого? Щоб в «нештатних ситуаціях» поруч був! Щоб все під контролем тримав, команди давав! (До того ж непогано б йому на власні очі побачити, чого нам, жінкам, все це коштує!)

Ну а що думають на цю тему самі чоловіки? Незнайоме і заборонене найчастіше вселяє трепет і навіть страх. Саме тому настільки багатьох російських татусів пропозицію «народити» власне чадо разом з дружиною і по сей день призводить в здригання. Звичайно ж, рішення про спільні пологи приймають двоє, і рішення це залежить від безлічі обставин – від характеру кожного з подружжя, взаємовідносин і сім’ї, роботи чоловіка і т.д. і т.п. І все ж хотілося б хоч трохи підняти численні покриви таємничості і заборонності, якими здавна був оповитий процес пологів для чоловічої частини нашого населення. Наш кореспондент зібрав за чашкою чаю трьох «народжували пап», які охоче поділилися з нашими читачами своїм «родовим» досвідом.

Уявімо учасників нашого чайного столу.

Михайло, 41 рік, батько трьох дітей. Двох молодших (синові три роки, дочці два з половиною місяці) «народжував» разом з дружиною.

Денис, 38 років. Синочкові шість. Денис власноруч обрізав пуповину своєму первістку.

Федір, 31 рік. Синові шість років, доньці три роки. Обидва народилися в присутності і при діяльній участі тата.

Кореспондент журналу 9 МІСЯЦІВ (9М) .

9М: Розташовуйтеся зручніше, панове. На порядку денному у нас один-єдине питання: «Чи необхідно присутність батька дитини при її народженні?» Як ви думаєте, ідея спільних пологів, як їх прийнято зараз називати, кому спочатку належить – чоловікові або жінці?

Михайло: Думаю, що майже напевно – чоловікові! Чоловік адже завжди робить вигляд, що голова – це він, а крутить нею шия – тобто жінка. Це лестить жінці. Дуже! А треба було йому це з егоїзму. Для того, щоб заспокоїти дружину під час вагітності ( «все під контролем дорога, я буду там») і отримати в родині більш спокійну обстановку. Ось воно основне міркування! Спокій дружини! Сказав, що поруч будеш, і проблем немає – народжувати, звичайно, як і раніше дружині, але ніби як і чоловік при справі. Ну, а якщо без жартів, то вирішує це питання зазвичай дружина, і ініціатива виходить, як правило, від неї!

9М: Ну а хто був ініціатором спільних пологів в ваших родинах?

Денис: Ви знаєте, рішення було настільки одностайним, що тепер дуже складно згадати, хто перший вимовив ключову фразу. Здається, все-таки дружина. А взагалі-то так вийшло, що більшість наших знайомих подружніх пар народжували разом, ми вважали це нормальним і корисною практикою ще задовго до вагітності дружини, тому питання, народжувати разом чи «порізно» особливо не обговорювалося.

Федір: Ми з дружиною народжували вдома. Про домашніх пологах знали за кілька років до народження нашого першого дитини, і обидва рішення (про те, що будемо народжувати вдома і разом) одноголосно прийняли заздалегідь.

9М: Ви теж народжували вдома?

Михайло: Ні, ми не вважали за можливе так ризикувати. Ми заздалегідь вибрали пологовий будинок, уклали з ним договір і народжували там.

Денис: Ми діяли аналогічним чином – і з аналогічних міркувань.

9М: Я особисто знаю сім’ї, де, почувши від дружини пропозицію «порожает» разом з нею, чоловік або твердо відмовлявся, після чого надовго замикався в собі, або вимовляв фразу типу: «Якщо ти наполягаєш, дорога, я, звичайно, можу. Тільки не бачу, чим я зможу тобі допомогти »…

Михайло: Якщо дружині і справді необхідна присутність чоловіка на пологах, вона знайде спосіб забезпечити його дипломатично, не надаючи видимого тиску на чоловіка. По-моєму, прекрасній половині годі було ставити питання про присутність чоловіка на пологах ребром. Слід підготувати чоловіка до цього поступово, м’яко, граючи, як завжди, на найбільш уразливих властивості його натури …

Федір: Я вважаю, що репліки типу «Чим я можу допомогти?» – класична відмовка запеклих егоїстів. Під час пологів я жодним чином не відчував себе пустим глядачем. Я був активним учасником процесу. Причому так вважаю не тільки я, але і моя дружина. При перших пологах сутички у неї тривали близько двадцяти годин, і найважчим моментом було, мабуть, їх закінчення – початок потуг. Я весь час був поруч, не дозволяв їй падати духом, щосили намагався підтримати в ній впевненість в тому, що все йде так, як потрібно … Дитина народилася з вагою 4,5 кг. Пологи закінчилися без розривів і інших механічних пошкоджень …

Денис: Я не взявся б з точністю визначити свою роль: чи був я спостерігачем, «групою підтримки» або учасником процесу – занадто багато в той момент було нових відчуттів, але основне, звичайно, це занепокоєння за дружину.

9М: Кажуть, багато чоловіків при вигляді родових мук власної дружини втрачають свідомість або бувають дуже близькі до того. З вами відбувалося щось подібне?

Федір: Ні, зі мною нічого подібного не було.

Денис: Всі думки були зосереджені на дружині, так що не до непритомності було. Але ось коли все благополучно закінчилося, деяка «тремтіння в ногах» все ж була присутня.

Михайло: А з чого, власне, падати? Бувають, звичайно, окремі індивідууми, які принципово падають в обморок при вигляді крові, але таких чоловіків, наскільки я знаю, мізерно мало. А взагалі-то якщо ви користуєтеся відеопрокатом, вам вже нічого не страшно. Тому, коли хтось говорить вам, що, мовляв, у знайомої чоловік при пологах в обморок впав, знайте – це для красного слівця, до правди життя це ніякого відношення не має! У пологовому будинку завжди кругом лікарі. Якщо, не дай Бог, якісь труднощі – є завжди кваліфікована допомога! Звичайно, для дитини краще б, щоб і дитяча реанімація на вищому рівні була, але з цим у нас поки неважливо справи йдуть. Наскільки я знаю, на всю Москву є лише кілька пологових будинків з дитячої реанімації.

Федір: Не знаю, що там з відеопрокатом, а ось відеозйомки пологів – і вітчизняні, і зарубіжні – ми з дружиною дивилися, так що обидва більш-менш знали, «на що йдемо».

9М: А чи не можна з самого початку і детальніше? Ось ви з дружиною вирішили народжувати разом. Які були ваші подальші дії? Ви укладали який-небудь договір з пологовим будинком на цю тему? Платили додаткові гроші за знесення присутність?

Денис: Ми дуже довго збиралися, але поки грім не вдарить, мужик, як відомо, не перехреститься. У підсумку розмови з персоналом пологового будинку, укладення контракту, підписування паперів і т.п. – все це відбувалося за добу до ПОЛОГІВ. Бути присутнім чоловікові на пологах чи ні – наше суто особиста справа, і на суму контракту з пологовим будинком моя присутність ніяк не вплинуло.

9М: Федір, у вас пологи відбувалися вдома. Вам теж потрібна була якась попередня підготовка (я в даному випадку маю на увазі виключно формальну сторону: договори, гроші і т.п.)?

Федір: Три останніх місяці перед пологами ми відвідували курси. Відразу ж по приході до неї ми познайомилися з нашим інструктором за родами і уклали з курсами контракт – в тому числі і про присутність і допомоги інструктора під час пологів. Контракт, природно, платний. Питання про мою присутність при пологах не обговорювалося – вважалося, що це само собою зрозуміло.

9М: Зрозуміло. Що ж, настав «час Ч» – у вашої дружини почалися перейми. Що відбувалося далі?

Денис:

9М: Що ви переживали за дружину, зрозуміло. А чи було відчуття співпереживання з дитиною?

Федір: Було, і дуже сильне. Мене не покидало відчуття, що він робить щось дуже важке …

9М: Прошу прохання за банальне запитання, але я просто не можу його не поставити. Як ви вважаєте, ваша присутність дійсно допомогло вашій дружині?

Михайло: Особисто я спочатку думав, що буде просто цікаво подивитися на процес народження дитини. Але виявилося, що довелося кричати на власну дружину, і в підсумку я толком-то нічого і не розглянув. Тобто насправді я, звичайно, не кричав, але вельми жорстким голосом командував: «Не видихай повітря перед тим, як починаєш тужитися, набери повітря і напруж живіт – тоді все буде відмінно» і т.п. Лікар навіть звернула на мене увагу, але відразу ж заявила дружині: «Правильно, чоловіка привела – значить, слухай!». Дружина так і зробила, і тоді дитинка-то і здався! До сих пір ходжу дуже гордий самим собою!

Федір: Звичайно, допомогло. Ні я, ні дружина в цьому не сумніваємося.

Денис: Не знаю, наскільки допомогло моя присутність, але бути в цей момент на самоті, як жінка з сусіднього боксу, напевно, дуже погано …

9М: Як ви думаєте, присутність при пологах і відразу після них близькою (бажано – вже народжували) подруги або навіть платній компаньйонки, могло б бути корисним породіллі?

Федір: Категорично ні. Це думка не лише моя, а й моєї дружини, і інших народжували вдома жінок, з якими я обговорював це питання.

Денис: А ми з дружиною вважаємо, що присутність близьких вельми корисно: це трохи дисциплінує медиків і морально підтримує жінку, що народжує.

9М: І останнє запитання. Чи вважаєте ви, що присутність при пологах докорінно змінило ваше ставлення до дитини (або ваші відносини з дитиною)?

Денис: Я задоволений своїми стосунками з дитиною, але мені дуже важко оцінити, наскільки це результат моєї присутності при його народженні. А ось з дружиною, мені здається, нас це зблизило ще більше.

Федір: Особисто я впевнений, що участь в пологах змінює психічний і гормональний стан не тільки матері, але й батька. Як мінімум, він ніколи не подивиться на свою новонароджену дитину, як на «чурочкой в ​​пеленочку». Він відчуває дитини своїм з моменту появи малюка на світ.

Журнал «9 місяців», 02.2001

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.